Ідентичність:як з плином часу змінювались риси обличчя українців

Різні племена і народи, які проживали на території України в різні історичні періоди, залишили свій слід у генетичному складі українців. Розуміння того, як з плином часу змінювались риси обличчя наших предків, надає цінні інсайти не лише про їхнє минуле, але й про взаємодію між генетичними та культурними факторами у формуванні зовнішності нації. Правда, є проблема – майже неможливо сьогодні уявити, який вигляд мали ці народи.

Вплив степових народів

На антропологію українців значно вплинули степові народи, такі як половці, монголи та печеніги. Наприклад, назви сіл Великополовецьке і Малополовецьке в Київській області відображають зв’язок з половцями. Історичні події, такі як одруження київського князя з дочкою половецького князя Тугорхана, також свідчать про цей вплив.

Вплив кочівників

Міграції кочових народів, зокрема кримських татар і ногайців, також залишили слід в антропологічному типі українців. Нащадки ногайців, наприклад, мають виражені монголоїдні риси, що вплинуло на зовнішній вигляд населення козацьких земель.

Козак Мамай

Ці зміни відобразились у фольклорі, зокрема в образі козака Мамая – одного з найпопулярніших героїв народних картин. 

Прийнято вважати, що канонічна композиція картин із козаком, що грає на кобзі з підібганими під себе ногами, усталилася під впливом буддійського та ісламського мистецтва. Серед носіїв цих мистецьких традицій були народи, які тісно контактували з українцями – уйгури й монголи, пізніше – перси та калмики.

Добре, а чи можемо ми знати, як саме змінювались риси облич залежно від зовнішніх факторів?

На жаль, лише теоретично. Така інформація потребувала б багаторічного лабораторного експерименту з фотофіксацією, що практично неможливо.

Де ж у цьому українці?

Всюди! Науковець Сергій Сегеда виділяє чотири антропологічні зони в Україні. Почнемо з історії. У 60-х роках антрополог Василь Дяченко, вчитель і колега Сегеди, працював над книгою “Антропологічний склад українського народу”. Через радянську цензуру він був змушений написати, що найближчими до українців є росіяни та білоруси, інакше книгу б не видали. Проте це не відповідає дійсності.

За історичними особливостями, даними про будову тіла та риси обличчя населення кожної області, Дяченко виділив сім антропологічних типів. Ці типи і стали основою сучасної української нації.

Зараз можна пограти в «tag yourself» – шукати опис зовнішності, максимально схожої на вашу і з’ясовувати свій антропологічний тип.

Але зауважте, що навіть в окремому типі зустрічається приблизно 30% людей з відмінностями від середньостатистичної зовнішності.

Наддніпрянський тип

Для осіб наддніпрянського типу характерні посередній розмір тіла, кругла голова, невеликі вилиці, очі і лоб, відносно високий зріст, темнуваті очі і волосся.  Посередність у зовнішності антропологи пояснюють просто: саме в Центральній Україні з давніх часів перетиналися шляхи і змішувалася кров різних племен: від дніпро-донеччан епохи неоліту до трипільців, від іраномовних скіфів до місцевих протослов'янських народів.

Дунайський тип

Представники дунайського типу більше від інших наділені європеоїдними рисами: довге вузьке обличчя, прямий і тонкий ніс, русяве волосся і темні очі (від темно-сірих до світло-карих). Генетичні побратими українців цього типу зустрічаються сьогодні серед поляків – на Холмщині і Томашові. Представники Дунайського типу вважаються нащадками кельтських і фракійських племен. Цей тип сформувався в ранньому бронзовому віці й поширився серед слов'ян на заході сучасної України.

НИЖНЬО-ПРУТСЬКИЙ ТИП ​

Жителям цього типу притаманна чорнява зовнішність: темне волосся та очі, чіткий прямий ніс, у чоловіків – густа борода, вуса і волосся на грудях.  Ці особливості власники Нижньо-прутського типу успадкували від південноєвропейських предків: іраномовних скіфо-сарматських племен, що проживали на Півдні України ще до нашої ери, а також від тюркоязичних кочівників часів Київської Русі (наприклад, протоболгар).

Карпатський, динарський та альпійський тип

Антропологи відзначають у них яскраво виражену круглу форму голови, вузьке і високе обличчя, прямий лоб, невиразне надбрів’я і часто опуклий ніс. Їх колір волосся й очей експерти називають найтемнішим серед усіх жителів України, а ріст – дуже малим. Подібну зовнішність можна зустріти серед балканських народів: чорногорців, боснійців, сербів, а також північних румунів і словаків.

Представники цього типу – нащадки давніх археологічних культур західного і центрального європейського регіону.

Динарці вирізняються високим зростом, досить округлою головою та гакуватим носом. Такий тип можна зустріти серед гуцулів та русинів.

Альпініди ж, у свою чергу, схожі на карпатців, проте мають більш архаїчні риси обличчя.

Поліський тип

Такі люди вирізняються досить світлим волоссям (іноді рудим) і голубими або ж сірими очима. Вони мають високий зріст і міцну статуру, походять від культури бойових сокир та мають певний домішок германського елементу, що і робить їх світлішими за інших.

антропологічні вимірювання під керівництвом науковця Федора Вовка

Чому ми не схожі на родичів з минулих поколінь?

Говорячи про зовнішність українців, спадає на думку той факт, що на архівних фотографіях, наприклад, сторічної давнини риси облич грубіші.

Відповідно, постає питання, як і чому змінились риси обличчя українців?

Є два фактори, підтверджені вченими. 

Перший: ми – соціальні істоти.

Вчені дійшли висновку, що важливу роль у формуванні нашої зовнішності зіграли соціальні чинники, а саме – здатність нашої міміки забезпечувати ефективнішу комунікацію.Професор О’Хіггінс каже, що ми можемо виражати понад 20 емоцій за допомогою м’язів обличчя. Наші предки не мали такої гнучкої міміки через іншу форму обличчя та м’язову структуру.

Другий: ми одомашнилися.

Є теорія про те, що люди одомашнювалися протягом багатьох поколінь, що супроводжувалося природним відбором: виживали і продовжували рід доброзичливіші особини. Внаслідок цього зовнішність людей поступово змінювалася: зникли зловісні масивні надбрівні дуги і не менш масивні щелепи з великими зубами. 

Виходить, що окрім антропологічних типів та впливів різних культур на українців, треба враховувати ще й ці фактори.

Але давайте підсумуємо.

Україна – територія, по який пройшлися (і залишили свій антропологічний слід) десятки народів, культур і племен. І разом з тим різноманіттям, ми залишаємось вкрай однорідним народом.

Мабуть, наша історія вчить нас не «усереднювати», а навпаки, цінувати кожну особливість, хай то культурна спадщина чи наша зовнішність.

Тож маємо надію, що в День родини (або в будь-який інший день, коли ви читатимете цю статтю), у вас виникне бажання віднайти старі світлини своєї родини та роздивитися їх вже з новими усвідомленнями. А закарбувати риси обличчя близької людини не лише у фото, а й у теплому та персоналізованому скетч-портреті від художниці Ірини Наливайко можна впродовж усього травня, придбавши подарунковий сертифікат на процедуру в студії масажів для обличчя FIT FOR FACE.

 

Матеріал підготувала культурологиня Аня Рибак

Я Даша, кофаундерка & бренд стратег THE US. Я обожнюю креативний маркетинг і закохана в українську культуру та мистецтво. Тож буду щаслива розділити свої захоплення з читачами THE US.

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *