Із часів становлення Київської Русі до проголошення Незалежності України, вулиці Києва наповнювалися різними за стилями, формами і барвами спорудами. Гуляючи містом часто можна натрапити на поєднання скляних багатоповерхівок зі столітніми садибами. Пам’ятаєте блакитний будинок по вулиці Фізкультури на фоні хай-тек висоток? Втім, так само часто ті ж корифеї стародавньої української архітектури більше нагадують руїни. 

Уявіть: ви приїжджаєте до столиці з іншого міста, берете каву to-go і гуляєте центральними вулицями, фотографуєте міські пейзажі і обіцяєте собі побувати тут знову. А вже під час наступного візиту на місці ренесансного палацу, який ви запостили на своїй Instagram-сторінці, з’являється новий ЖК. Звучить як страшний сон, однак все більше він стає схожим на реальність. Стандартний сценарій для історичних будівель, коли цінність їх як культурних пам’яток не доведена, а тому вони не захищені від знесення (або ж надання охоронного статусу затягується на роки). До того ж значна частина архітектурного надбання у місті належить приватним особам, які колись за безцінь отримували будинки «під реконструкцію», занедбували і зносили. Так-так, саме ті естетичні фасади, оздоблені колонами, арками і величезними панно прирівнюють до непотребу. Подібне сталося у серпні: коли під шумок війни знищили унікальний 300-річний будинок на Подолі.

Будинку Марії Станіславської по Володимирській, 93 теж загрожує знесення. У квітні Будинок із мухами, як його звикли називати кияни, почали розбирати по цеглинках. Щоб врятувати від «капітального ремонту», споруду внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток і наклали на неї арешт, але зусилля марні. Не допомогли ні відкриття кримінального провадження проти забудовника, ні протести громади, ні навіть вилучення будівельної техніки. Знамениту ліпнину у вигляді комашок (архітектори доволі довго сперечалися: бджоли це, чи все-таки мухи) на фасаді будинку було демонтовано.

На  Ярославовому Валу, 15-Б, поруч із улюбленим багатьма Idealist’ом, розташований будинок, що раніше належав родині Сікорських, а нині має статус історичної пам’ятки національного значення. У 2000 році Міжнародний благодійний фонд “Музей повітроплавання та авіації імені Сікорського” зобов’язався відновити садибу. Однак з того часу жодних реставраційних робіт не було виконано. Раніше флігель міг бути гідним  зачинателем локальних екскурсій, а зараз обвалюється просто на очах.