Про моду та майбутнє килимарства та крафту з редакцією The Us спілкувалася художниця, дизайнерка та власниця OLK Manufactory — Оксана Левченя

Оксана Левченя — відома українська художниця, власниця майстерні з виготовлення авторських килимів і гобеленів, муза й обличчя колекцій відомих українських брендів Katimo, Bobkova та інших. 

Роботи мисткині прикрашають міжнародні виставки від Нью-Йорка до Києва. У візерунках на своїх авторських килимах вона сміливо поєднує ручні техніки з сучасністю. Наприклад, серед традиційних етнічних мотивів і геометричних орнаментів, що повторюються, відтворені покемони та майстер Йода із «Зоряних війн».

Як ви почали свою діяльність у галузі килимарства й що стало вашим натхненням?

Мене завжди цікавило мистецтво й малювання. Я ще з дитинства хотіла стати дизайнером. Шукала нові форми реалізації задумів і нові варіанти виробництва. Хотіла винайти напрям Arts and Crafts. На той час я вже мала персональні художні виставки й брала участь у спільних виставках із крутими художниками. 

Після народження дитини я прагнула знайти золоту середину й дати нове життя своїй творчості. Тож я пішла в інститут Бойчука в Києві, щоб навчитися ткати або попросити дати мені в команду людей, які вміють це робити. Так ми зібрали першу команду та створили майстерню. У мене не було інвестицій. Було лише одне замовлення з передоплатою від знайомої, яка в мене повірила. На ці фінанси я купила станки й орендувала приміщення. Незабаром з’явився перший килим. Завдячую цим Христі Грановській.

Які теми надихають вас на створення килимів, масок та інших виробів?

Здебільшого я шукаю натхнення в контрастах і парадоксах. Так з’являється іронічне поєднання несумісного, що мене й надихає. Якісь ескізи реалізуються на основі попередніх робіт. Це так звана еволюція. Наприклад, перш ніж почати гратися з сімпсонами та покемонами, я зробила серію живопису «Соц.Капіталізм». Цей проєкт був ілюстрацією соціальних процесів того часу: поєднання капіталістичних цінностей (корова Louis Vuitton) і радянського минулого (манера соцреалізму, в якій виконана робота). До речі, саме цей ескіз був першим тканим панно. Потім я стала сміливішою, перестала спиратися на впізнавані символи й почала втілювати власні ескізи та винаходити нові поєднання кольорів.

Українські народні килими, точніше їхні музейні аналоги, — це окрема тема й любов. Вона заслуговує на спеціальне інтерв’ю, оскільки я вже провела своєрідну дослідницьку роботу й маю чим поділитися.

Це таке мистецтво, де потрібні особливі здібності й бачення, чи цим може займатися будь-яка людина?

Насправді всі люди талановиті. Якщо є бажання, натхнення й той самий момент «мені хочеться», — це головна передумова до того, що все буде. Навички формуються, здібності знаходять спосіб проявитися, а знання здобуваються.

Які у вас були найбільші виклики в цьому мистецтві? Як ви їх подолали?

Людський чинник і все, що можна в це поняття вкласти. Найскладніше було витримувати кордони. Мені було складно керувати людьми і виробництвом загалом. Це точно не для кожного. Адже складно бути водночас і креативним, і практичним, і менеджерити всі процеси.

Також, звісно, це робота під час повномасштабного вторгнення рф. Тут українцям немає рівних. Те, що ми всі навчилися працювати та концентруватися на процесі та його результаті, паралельно волонтерити, читати курси тактичної медицини, донейтити й керувати сімейною логістикою, піклуватися про старих і малих, — це були виклики, які ми успішно долаємо по сьогоднішній день.

Що ви вважаєте найбільшим своїм досягненням і досягненням майстерні?

Досягнення найкраще відображаються в наших перемогах на різних конкурсах й участі в престижних виставках, які відзначають нашу пристрасть та зацікавленість. Ми з гордістю представили наші роботи в міжнародних галереях. Ми маємо можливість співпрацювати з визнаними дизайнерами. Проте бізнес для нас — це не лише засіб досягти успіху. Наша мета — спробувати вкотре вкласти найкраще в креативну спільноту та сприяти розповсюдженню новаторських ідей.

Якщо казати практично, то найбільше досягнення майстерні, бренду й моє особисто — це перемога в Elle Deco International Design Awards — EDIDA Ukraine 2019 (Унікальна престижна міжнародна премія в галузі предметного дизайну та дизайну інтер’єрів, як Oscar у кіноіндустрії, — Прим. ред.).

Ваші килими більше купують українці чи все-таки європейці?

По-різному. Комерційний масштабний успіх ще попереду, але це здебільшого продажі через галереї, виставки. Якщо говорити мовою цифр, то 40/60, де 40 — український споживач.

Я працюю в колекційному дизайні, а це перетин мистецтва й дизайну. Усе, що я зараз виробляю, це ручна робота в єдиному екземплярі. Оскільки одним із ключових принципів бренду є екологічна відповідальність, то ми не йдемо в бік масмаркету. Можливо, коли я знайду максимально екологічний матеріал для виробництва, у нас з’явиться лінійка більш масових продуктів.

На вашу думку, яке майбутнє в крафтового виробництва та ремесла в Україні? Наскільки це зараз актуально?

Треба розуміти, що крафтові виробництва — це величезний вклад у промисловість і економіку. Упевнена, майбутнє крафтового виробництва та ремесла в Україні буде яскравим та актуальним. Наразі це галузь, яка набуває все більшого значення в економіці та суспільстві загалом.

Крафт дає змогу підтримувати традиційні ремесла, зберігати культурну спадщину та створювати унікальні, виготовлені вручну продукти. В Україні, яка багата на різноманітну культурну спадщину, це особливо актуально.

У вашу майстерню може потрапити кожен? Чи це винятково спейс для роботи та натхнення, а збут — в іншому місці?

Ми перевезли майстерню до Києва. Раніше вона була в Козині.

Зараз я живу в майстерні. Тому це місце, де змішані особисті й виробничі речі. Можливо, після нашої перемоги подумаємо про екскурсії.

Які у вас та вашої майстерні довгострокові ціль, мрія та мета?

Корисне запитання, щоб задуматися та відповісти самій собі, куди весь цей біг спрямований.

Я чекаю на цікаві колаборації. Оскільки я розробляю одиничні речі й концепти, то хочу спробувати співпрацювати з компаніями, цінності й принципи яких збігаються з моїми.

Вічна та незмінна мета — рекламувати Україну через власний розвиток. Я вірю в силу індивідуальності, як і в енергію взаємодії. Окрім того, я відчуваю відповідальність перед суспільством у цей складний час, як людина з вищою медичною освітою і спеціальними навичками. Тому зараз я підтверджую свою компетентність, щоб поєднувати медицину й дизайнерську справу.

Мрію створити власний клуб винахідників, щоб комплексно поєднати дизайн, науку й мистецтво. Вірю, що це буде, хоч і з часом.