Теперішнє й майбутнє українського балету: Нобухіро Терада та Ольга Морозенко поділилися роздумами на вечорі балетних діалогів Ballet Talk
У тяжкі й турбулентні часи мистецтво стає не лише частиною культурної повістки, а й важливим інструментом дипломатії, що допомагає зберегти культурну ідентичність.
Після відвідування Ballet Talk — вечора балетних діалогів з яскравими представниками та артистами українського балету — редакторки THE US поспілкувалися з Ольгою Морозенко, радницею директора зі стратегічних питань Київського державного хореографічного коледжу, креативною директоркою Kyiv Grand Ballet та амбасадоркою українського балету у світі, і Нобухіро Терада, народним артистом, керівником балету Національної опери та послом культури України. Вони поділилися тим, як змінився український балет після початку повномасштабної війни, який його вектор розвитку та які виклики перед ним стоять зараз. Крім того, подія мала благодійну мету — збір коштів на відновлення Київського державного хореографічного фахового коледжу, який випустив цілу плеяду зірок українського балету.
“Насамперед, відбулися великі зміни в нашому сприйнятті українського балету. Для нас наступив період переосмислення його ідентичності та значущості”
Нобухіро Терада: В Україні залишилися справжні патріоти українського балету. Я дуже щасливий, що можу працювати з такими артистами. Вони справді хочуть довести всьому світу, що в Україні балет живе, що український балет — це № 1.
Ольга Морозенко: Повномасштабна війна дійсно стала великим випробуванням для української культури, зокрема для балету. Релокація артистів, тотальна зміна репертуару, відсутність фінансування — ці та інші виклики трансформували український балет. Так, ми багато втратили. Але й водночас стали на шлях розвитку та пошуку нових можливостей для культурної дипломатії України у світі.
З початку повномасштабної війни наші артисти балету, виступаючи на сценах міжнародних театрів, відкрили світу багатогранність української культури та її самобутність. Бо саме зараз, як ніколи, український балет відзначається унікальною силою, чуттєвістю та емоційністю. Він є голосом та відображенням всього того, що відчуває кожен з нас.
Але насамперед відбулися великі зміни в нашому сприйнятті українського балету. Для нас наступив період переосмислення його ідентичності та значущості. Ми повністю відмовилися від російського репертуару і натомість почали активно відновлювати та переосмислювати українські постановки. Артисти балету, які були вимушені релокуватися за кордон, поступово повертаються до українських театрів.
Шлях, який ми пройшли за 1,5 року, — це тільки початок трансформації нашого балету. Але вже зараз я впевнена, що український балет має всі шанси стати культурним трендом — як в Україні, так і у світі. Ми точно можемо ним захоплюватись і пишатись.
“Майже всі зали в Австралії та Новій Зеландії на премʼєрі «Лісової пісні» були переповнені”
Ольга Морозенко: Ми й досі відчуваємо велику підтримку від міжнародної спільноти. Багато театрів прийняли багатьох наших талановитих артистів і дали їм простір для розвитку. Але якщо говорити про сприйняття українського балету, у кожній країні це відбувається по-різному.
Ми дуже яскраво побачили це під час гастролей балету «Лісова пісня» Михайла Скорульського. Майже рік разом із командою ми вели перемовини з міжнародними імпресаріо, готували презентації, розповідали про важливість просування української культури та її підтримки. Для нас це був складний шлях, бо глядачі за кордоном зазвичай не дуже відкриті до нового досвіду. Їх потрібно знайомити з новим, розповідати, і на це потрібно багато часу.
Тільки за рік нашої роботи нам вдалося презентувати нашу «Лісову пісню» в Австралії та Новій Зеландії і зацікавити глядачів українським балетом. Майже всі зали в цих країнах на премʼєрі «Лісової пісні» були переповнені.
Для того щоб побачити повний солд аут наших вистав в інших країнах, нам треба пройти довгий та важкий шлях через вже сформовані смаки, глядацькі звички та загалом популярність російського репертуару у світі.
Попри всі ці труднощі та обмеження, ми продовжуємо співпрацювати з міжнародними партнерами для просування українського балету за кордоном. Ми даємо їм чіткий меседж — бути залученим в проєкт підтримки українського балету — значить робити вагомий внесок в перемогу України на культурному фронті.
“Балет може розслабляти, надихати й бути одним з інструментів психологічного відновлення української нації після війни”
Ольга Морозенко: Після повномасштабного вторгнення росії в Україну світ не має ідентифікувати український балет як російський. Він повинен бути справжнім “українським”. Відображати національну культурну спадщину й виразно висловлювати українську ідентичність. І водночас бути відкритим до всього нового й сучасного в мистецтві, адаптуватися до сучасних хореографічних тенденцій.
Він повинен бути з українським репертуаром та душею, займати гідне місце на світовій мистецькій арені. Стати глобальним культурним проєктом, який буде зберігати присутність України в міжнародній повістці та збільшувати рівень інвестицій в українську культуру. Тому я працюю над тим, щоб створювати більше українських постановок та популяризувати їх у світі.
А ще балет — це сучасний mental health. Це мистецтво, яке відкриває найкращі відчуття та емоції всередині кожного. Балет може розслабляти, надихати й бути одним з інструментів психологічного відновлення української нації після війни.
“Після Перемоги на нас чекатиме розквіт. Причому не лише в балеті. Уся країна розквітне й буде № 1 в Європі. У цьому навіть немає сумнівів” — ділиться Нобухіро Терада.
“Зараз ми активно працюємо над тим, щоб відновити Київський державний фаховий хореографічний коледж. Моя мета — зробити так, щоб викладачі та учні коледжу реалізували себе в найкращих умовах”
Нобухіро Терада: Головне завдання і виклик для нас — не втратити мистецтво та культуру України. Якщо ми будемо берегти й плекати їх, тоді після війни вони розквітнуть ще більше.
Ольга Морозенко: Зараз нам важливо зберегти й повернути наших артистів балету. Багато з них вимушено релокувалися, але продовжують підтримувати Україну та розповідають про неї зі сцен світових театрів за кордоном. Тому нам важливо запропонувати їм достойні умови для професійного розвитку та реалізації в Україні — сучасний репертуар, роботу з топовими хореографами, гідні умови оплати.
Це також створення комфортних умов для навчання молодого покоління артистів. Наша балетна школа завжди була сильною, але їй необхідна постійна підтримка. Зараз ми активно працюємо над тим, щоб відновити Київський державний фаховий хореографічний коледж, який не мав реставрації вже з 1977-го року. Моя мета — зробити так, щоб викладачі та учні коледжу реалізували себе в найкращих умовах.
І, звісно ж, одним із важливих завдань є оновлення репертуару українського балету. Раніше в ньому було багато вистав на музику російських композиторів. Тому зараз ми намагаємося оновити наш репертуар, який матиме абсолютно новий, свіжий погляд та відображатиме українську культурну спадщину.
Для досягнення цих цілей українському балету необхідна додаткова допомога не тільки від держави, а й від міжнародних донорів та меценатів. На власному досвіді роботи з ними я впевнилась, що нетворкінг та навички перемовин допомагають успішно залучати увагу та ресурси міжнародних донорів і партнерів. Постійно розвиваючи та підтримуючи культурну сферу, ми допомагаємо Україні покращувати та зміцнювати її сприйняття у світі.
“Для роботи над новими постановами я запросив хореографів Джона Ноймайера, Едвіна Ревазова та Олексія Ратманського. Ці люди найзнаніші фахівці у світі. Вони працюють із нами, тому що для мене важливо, щоб з нашими артистами працювали найкращі” — розповідає Нобухіро Терада.
Ольга Морозенко: Зараз українські театри активно впроваджують українські вистави на заміну російському репертуару. Важливо відзначити, що українські театри вже не включають до свого репертуару такі класичні постановки, як «Лебедине озеро» та «Лускунчик». Натомість активно розвивається репертуар, створений українськими композиторами та балетмейстерами.
Наприклад, це «Снігова королева», «Лісова пісня», «Лілея», постановки Аніко Рехвіашвілі та Віктора Литвинова. Ці вистави відображають українську культурну спадщину та національну ідентичність, втілюючи на сцені душу та традиції України.
Немає танців заради танців.
Щоб казали про нас, наш виклик, наша задача — зростати.
Будемо рости.
Ми ніколи не здамося.
Ми зможемо створювати нове століття українського балету.
Дар'я Мусаєва
Я Даша, кофаундерка & бренд стратег THE US. Я обожнюю креативний маркетинг і закохана в українську культуру та мистецтво. Тож буду щаслива розділити свої захоплення з читачами THE US.
2 Comments
-
-
Дар'я Мусаєва
Олено, щиро дякуємо за зворотній зв’язок! Ми також обожнюємо балет і пишаємось нашими талановитими артистами
-
olena180986@gmail.com
Дуже любимо балет,і пишаємося що ми є його частиною,і мріємо творити красу на сцені.