Спецпроєкт:очима українців
Рідне місто для нас назавжди особливе. Воно містить спогади. Воно формує. Воно вчить. Воно пам’ятає нас зовсім маленькими і надійно зберігає в собі всі наші мрії на доросле життя. Воно підсвічує наш зріст і досягнення. Але десь у ньому точно буде місце, де ми і досі діти. Кожен з нас бачить і, головне, відчуває своє рідне місце по-особливому. Щоб пройнятися духом трьох різних українських міст, ми попросили розповісти про них талановитих і цікавих українців, які в них виросли. Разом з Тарасом Ковальчуком занурились в атмосферу незламного Харкова. Прогулялись мрійливим Києвом разом з Луїзою Аляб’євою. Та поринули в спогади історичного Богуслава з Катериною Мотрич.
Тарас Ковальчук
Креатор в креативному картелі Hosen, метаверс стратег в Pushka School, редактор медіа про цифрову моду Futurezine.
— Який ваш найтепліший спогад, пов’язаний із рідним містом?
Складно вибрати лише один. Тому назву те, за чим сумую найбільше: приземлення літака в міжнародному аеропорту «Харків». Я так часто літав маршрутом «Стамбул-Харків», що, здається, до всіх кренів і глісад знаю, як заходить на посадку літак у Харкові. Спогади саме про ці моменти гріють мені душу. Мабуть, перше, що я зроблю після перемоги, — куплю авіаквиток із Харкова до Стамбулу.
— Який цікавий факт про Харків можете назвати?
Певно, це неймовірна любов харків'ян до рідного міста. Навряд чи можна зустріти людей із різних куточків України, які так сильно любили би своє місто. Два харків'янина, які випадково зустрінуться в будь-якому іншому місті, пів години точно розмовлятимуть про те, який Харків неймовірний. Без сумніву, констатують, що Київ/Барселона/Нью-Йорк, звісно, гарні, але до Харкова їм ще далеко.
— Якби Харків був людиною, як ви описали би його дух і характер?
Харків — це складне місто зі складним характером: творче й бунтарське. Мені воно резонує, мабуть, по духу з тими відчуттями, які в мене викликає Balenciaga. Також Харків — це про неочікуваність, самобутність і небажання дотримувати стандартів. А ще Харків — це про шалену внутрішню силу й міць. Словом, залізобетон.
Луїза Аляб'єва
Авторка найдушевніших сторінок про життя міста @thekyivlover та @thechernivtsilover.
— Який ваш найтепліший спогад, пов’язаний із улюбленим містом?
Намагаюся створювати такі спогади щодня: уранці вітатися з тіткою Надею, яка прибирає нашу вулицю; заходити в кав’ярню під домом і теревенити з баристою про щось віддалене та легке; якщо не спиться — прогулятися до пам’ятника князю Володимиру, а потім — приготувати щось смачне на сніданок; помахати сусіду з будинку навпроти. Моє життя в Києві — це суцільний теплий спогад. Я дуже ціную все те, що в мене зʼявилося завдяки переїзду в це місто.
— Який цікавий факт про Київ можете назвати?
Насправді я багато знаю цікавих фактів про Київ, але зазвичай згадую їх, коли гуляю з друзями містом. Перше, що зараз спадає на думку: на вулиці Сагайдачного росте лише одне дерево, а відомий архітектор Владислав Городецький мав польське коріння та після київського періоду багато творив в Ірані. А ще нещодавно дізналася, що вулицями Мала Житомирська та Олеся Гончара колись курсували трамваї. Знаю, бо бачила архівні кадри.
— Якби Київ був людиною, як ви описали би його дух і характер?
Це чоловік віком від 40 років. Він багато чого бачив і пройшов. Живе сам, але має багато давніх друзів. Інтелектуал, любить проводити час із книгою, сидячи в шкіряному кріслі, або прогулюватися Пейзажною алеєю зі своїм собакою. Він обожнює каву, пʼє її занадто багато, через це постійно себе сварить. Комунікабельний, але не заводить близьких контактів. Йому вже робили боляче, тому до його серця так просто не підібратися. Довіру цього чоловіка треба завойовувати роками. Якщо все вдасться, то завжди можна розраховувати на відчуття теплого споріднення, дружню підтримку та мудру пораду.
Катерина Мотрич
Співведуча YouTube-шоу «ЕБАУТ» та засновниця українського бренду прикрас Motrych Studio.
— Який ваш найтепліший спогад, пов’язаний із рідним містом?
Я народилася й виросла в Богуславі Київської області. Мені це місто завжди видавалося справжнім, тобто таким, що можна помацати. Через усе місто протікає Рось — красива й дуже камʼяниста річка. Поруч із моїм домом є острів, на околиці якого розташована кондитерська фабрика. Пам'ятаю, як ми з друзями в дитинстві збиралися біля води, а аромати вівсяного печива спонукали нас мріяти про власні магазини з цукерками й печивом. Скажімо, я свій магазин назвала «Зефір». Спогади про час, проведений на Росі, наповнюють мене теплом.
— Який цікавий факт про Богуслав можете назвати?
Це місто заснував Ярослав Мудрий у 1032 році. За понад 1 тисячу років воно багато чого пережило та вмістило в собі. Чого лиш вартує період козацтва та постать Марусі Богуславки.
— Якби Богуслав був людиною, як ви описали би його дух і характер?
Це спокійний чоловік, який щодня порається в городі. У вихідні дні виходить у місто, щоб вигуляти своє святкове вбрання. Він мудрий і спокійний. Не завжди може порозумітися з людьми, але точно має добре серце.
Дар'я Мусаєва
Я Даша, кофаундерка & бренд стратег THE US. Я обожнюю креативний маркетинг і закохана в українську культуру та мистецтво. Тож буду щаслива розділити свої захоплення з читачами THE US.
Додати коментар