По-перше, за 14 років як підприємиця я зрозуміла от що: не варто робити з людей роботів, які працюють винятково за інструкцією. Керівник має бачити у своїй команді відкриту систему, самостійну, ініціативну, з можливістю ухвалювати власні рішення.

По-друге, страшно буде завжди. Відкривати 15-й салон так само страшно, як і 5-й. Але очі бояться, а руки роблять. Страх не має сковувати та паралізувати. Мати хоробрість втілювати свої найсміливіші ідеї — це справжня суперсила підприємництва.

По-третє, потрібно якомога швидше шукати ціль не «від», а «до». Це про зміну мотивації від точки «від» до «до». 

Що це значить? Я народилась в достатньо бідній сімʼї і в мене мотивація «від» це від відсутності грошей. І ця мотивація тебе мотивує, вона зрозуміла для тебе бо тобі потрібні гроші і ми думаємо, що будемо займатись будь-якою справою насправді щоб заробити. І ця мотивація «від» для нас зрозуміла. 

А мотивація «до» насправді найцікавіша, як на мене. Бо є таке дуже гарне дослідження, яке каже нам, що ми насправді усвідомлюємо і відчуваємо наснагу, величезне захоплення від того, що ми робимо не в точці коли ми досягаємо цього, а у точці коли ми вже свідомо розуміємо що вже ось-ось ми дійсно це зробимо але це ще не трапилось. І тут в цій точці найбільше наше задоволення, а не тоді коли ми досягли цілі. 

Цей екстаз ти розумієш на етапі, коли ще не досяг цілі, але розумієш, що ти вже дуже багато чого зробив для цього і в твоїй голові це вже дійсно трапилось. 

І в якийсь момент може трапитись втрата сенсів. Мені незрозуміло чому я маю рухатись далі. І тут в нас спрацьовує мотивація «до».