Ольга Олексенко: від амбасадорки Van Cleef&Arpels до голосу українського ювелірного фронту

Засновниця фонду Ольга Олексенко — ювелірна експертка, кураторка приватних колекцій та колекціонерка мистецтва — понад 12 років очолювала бутік Van Cleef & Arpels у Києві та стала амбасадоркою бренду в Україні. Її місія — не просто популяризувати українське ювелірне мистецтво, а й підтримати митців, надати їм голос у світі високої ювелірної майстерності.

З чого почалося ваше захоплення ювелірним мистецтвом?

Мабуть, почалося з роботи у Van Cleef & Arpels. До цього я працювала в компанії, що займалася люксовою парфумерією, і, звісно, мала певні прикраси. Проте не можу сказати, що була великою шанувальницею або експертом у ювелірному мистецтві до того моменту, поки не почала працювати у Van Cleef & Arpels.

Який образ найкраще відображає ваш стиль та як би ви його описали?

Більшу частину свого часу я проводжу на роботі, тому мені близький образ бізнес-леді. Смарт-кежуал, але більш ділового формату. Люблю каблуки, але не часто їх ношу. Переважно це лофери або класичні кросівки. Проте в особистому житті я віддаю перевагу спортивному стилю: затишний костюм і просто насолоджуюся тим, що можу мати вільний образ.

Ви понад десятиліття працювали з Van Cleef & Arpels. Що дав вам цей досвід?

Саме багаторічна робота у Van Cleef & Arpels дала мені безцінну практику. Це насамперед треноване око, яке бачить красу. Щодня я стикалася з шедеврами, створеними майстрами Van Cleef & Arpels. Я бачила неймовірну якість цих речей, глибоку філософію, творчі задуми митців та дизайнерів.

Я завжди жартувала, що мій смак безнадійно зіпсований Van Cleef & Arpels, адже для мене це найвидатніший ювелірний дім сучасності. Усі їхні вироби вирізняються високою майстерністю виконання, неймовірними матеріалами та глибокою філософією. Тож це, перш за все, сформувало мій ювелірний смак. Крім того, я здобула великий досвід спілкування з широким колом вимогливих клієнтів, навички в PR, організації унікальних заходів з просування ювелірних прикрас. І, звісно ж, це дало мені величезну кількість контактів у ювелірному світі, переважно в міжнародній спільноті.

Як змінилося ваше сприйняття розкоші та мистецтва за роки роботи в індустрії?

Робота у Van Cleef & Arpels змінила моє сприйняття розкоші та мистецтва. Якщо раніше розкіш асоціювалася з демонстрацією статусу, то сьогодні вона означає стриманість, сенс та позачасовість. Я зрозуміла, що ювелірне мистецтво — це не просто ремесло, а форма творчості, на рівні зі скульптурою чи живописом. Кожен виріб — це не тільки майстерність, а й філософія, де естетика підпорядкована ідеї. Справжня розкіш не вимірюється ціною, а емоціями, які вона передає. Моє завдання — донести, що ювелірні прикраси — це не аксесуари, а культурні артефакти, що зберігають час.

Як починається ваш день?

З посмішки й вдячності новому дню, обіймів коханої людини та дітей, з ранкової запашної кави. Це маленькі ритуали, які заряджають мій день доброю енергією.

Які особисті цінності ви вважаєте фундаментальними у своїй роботі?

Для мене найбільш фундаментальними цінностями у роботі є чесність, відкритість і підтримка. Я вірю, що справжній успіх можливий тільки тоді, коли працюєш з чистими намірами і щиро прагнеш зробити щось корисне для інших. Це стосується як взаємодії з людьми, так і прийняття рішень, що впливають на розвиток фундації.

Також я дуже ціную креативність і інноваційний підхід. У світі, який постійно змінюється, важливо не боятися ризикувати, шукати нові шляхи та вносити свіжі ідеї, що можуть змінити галузь.

І, звісно, співпраця. Я переконана, що разом ми можемо досягти значно більше. Кожен внесок важливий, і підтримка команди, митців і партнерів — це те, що дозволяє втілювати великі проєкти і досягати справжнього результату.

Ці цінності є основою не лише моєї роботи, але й того, як я дивлюсь на світ і як хочу, щоб моя діяльність впливала на оточення.

Як виникла ідея заснувати Strong & Precious?

Ідея заснувати Strong & Precious виникла з мого бажання використати знання в ювелірній справі на користь країни. Коли почалася війна, прикраси не здавалися пріоритетом, але в квітні 2022 року я задумалась, як можу допомогти Україні через ювелірне мистецтво. Мені спало на думку представити українських дизайнерів на міжнародній арені, щоб популяризувати країну. У травні мала відбутися виставка GemGenève, і я звернулася до знайомого, одного з її засновників, Томаса Фербера. Він запропонував надати стенд для українських виробів, і ми разом вирішили назвати проєкт «Strong & Precious», що символізує цінність українського таланту та рішучість творити попри війну. Так народився цей проєкт, спрямований на підтримку молодих українських ювелірів.

Яку роль, на вашу думку, відіграє фундація в розвитку української ювелірної сцени?

За три роки роботи ми помітили зміни в індустрії. Нічого не відбувається за один день, але відчутно зростає інтерес до розвитку, креативні особистості краще усвідомлюють свій потенціал і ресурси, які ми їм надаємо. Фундація не лише сприяє участі у виставках, а й організовує освітні події, відкриваючи нові горизонти професійної майстерності. Ми прагнемо показати, як можна творити, і надихати дизайнерів та майстрів на розвиток. У ювелірній сфері складно розвиватися без підтримки — поріг входу надто високий.

Минулого року ми започаткували грант, а цього року відкрили вже другий — і помічаємо суттєве зростання як кількості, так і якості заявок. Це і є частиною нашої місії: підтримувати розвиток українських талантів і допомагати їм здобувати визнання на міжнародній арені.

З якими викликами стикаються українські ювеліри сьогодні — і як команда фундації їм допомагає?

Війна сильно вплинула на ювелірну галузь України. На початку вторгнення ринок звузився, адже люди не мали можливості чи бажання купувати прикраси. Зараз ситуація стабілізується, особливо у великих містах. Закриття міжнародних брендів в Україні, як-от Cartier, підвищило інтерес до українських дизайнерів, які тепер символізують національну ідентичність та підтримку економіки.

Втім, дрібні виробники стикаються з високими цінами на дорогоцінні метали та обмеженим доступом до них, тому використовують латунь, бронзу й срібло. Багато митців шукають нестандартні рішення, як-от Станіслав Дрокін із Харкова, який створив брошку з фрагмента російської бомби — виріб продали на аукціоні Sotheby’s за найвищу ціну. Водночас деякі майстерні зруйновані, частина ювелірів покинула країну або долучилася до лав ЗСУ, а блекаути ускладнили роботу.

У таких умовах фундація підтримує митців, допомагаючи їм знаходити мотивацію та можливості для розвитку. Колекція Strong & Precious та участь у міжнародних виставках дозволяють заявити про себе на світовій арені. Не раз чула від учасників, що співпраця з фундацією дала їм надію, допомогла вийти з депресії та повірити у власні сили. Це надзвичайно важливо в нинішніх умовах.

Як світ сприймає українське ювелірне мистецтво? Що його вирізняє?

На GemGenève наш стенд у зоні New Talents and Emerging Designers завжди отримує захоплені відгуки про креативність українських митців. Відзначають символізм та свіжий погляд наших дизайнерів, які часто звертаються до стародавніх символів, трипільської культури та архаїчних традицій. Кожна прикраса несе особливий зміст, який виділяє українські роботи серед інших.

Чи можете поділитися прикладом, коли підтримка Strong & Precious стала трампліном для митця?

Одним із найяскравіших прикладів підтримки фундації Strong & Precious є успіх української дизайнерки Інеси Ковальової. Її перша незалежна, коштовна прикраса — брошка, створена для колекції фундації, стала справжнім проривом. Попри значний досвід в індустрії та освіту в одному з найкращих дизайн-університетів світу, розпочати самостійну кар’єру у високому ювелірному мистецтві, працюючи з дорогоцінними матеріалами, було для неї великим викликом.

Завдяки підтримці фундації та можливості представити свої роботи на GemGenève, Інеса знайшла перших поціновувачів і партнерів для подальшого розвитку. Це відкрило їй двері на престижну виставку PAD PARIS цього року та закріпило її ім’я у світі високого ювелірного мистецтва. Ми дуже раді, що змогли стати трампліном для її потужного старту та допомогти заявити про себе на міжнародній арені.

Чому так важливо сьогодні інвестувати саме в культуру? Яку роль відіграє ювелірне мистецтво в контексті культурного фронту?

У своїй діяльності з Strong and Precious для мене надзвичайно важливо підтримувати українську ідентичність і показувати світові, наскільки потужною, глибокою та сучасною може бути наша культура. Я вірю, що мистецтво має силу говорити про нас і нашу історію — про стійкість, красу й незламність. Моє завдання — створювати можливості для українських дизайнерів і ювелірів, аби їхні голоси звучали на міжнародній арені, а роботи ставали символами надії, гідності й творчої свободи.
Ми також прагнемо продемонструвати глибоке культурне коріння, з якого проростає нове покоління українських митців. І ми безумовно є частиною культурного фронту.

Яким би ви хотіли бачити українське ювелірне мистецтво через 10–15 років — і що потрібно зробити, аби це стало можливим?

Я б дуже хотіла, щоб ювелірне мистецтво розвивалось в Україні й українські ювеліри були представлені на світовій арені. На таких виставках, як PAD і TEFAF, ювелірні прикраси представлені на рівні видатних творів мистецтва. Це неможливо здійснити за один день — за цим стоїть тривалий і непростий шлях.

Перш за все це обізнаність та бажання самого митця, його жага до розвитку. Безумовно, для цього необхідно сприяти розширенню світогляду та освітніх можливостей. Саме для цього ми створили нашу освітню програму. Митцям важливо мати змогу не лише подорожувати й відвідувати, а й представляти свої роботи на міжнародних виставках. Наша співпраця з GemGenève надає цей шанс бути поміченим. Не менш важливим є розвиток внутрішнього ринку. Потрібно створювати попит на якісні українські ювелірні вироби, підтримувати локальних виробників та бренди як на національному, так і на міжнародному ринках.

Це дозволить не лише підвищити імідж українського ювелірного мистецтва, а й створити можливості для розвитку бізнесу.

Як ви бачите розвиток фундації в найближчі 5 років? Які мрії хочете реалізувати?

Моя велика мрія — створити музейний проєкт, присвячений українському мистецтву, його історії та сучасності. Хочеться, щоб у світі про нашу країну знали не тільки через контекст війни, а й як про країну з багатим культурним спадком і неймовірно талановитими людьми. Це важливо не тільки для нашого самовизначення, але й для того, щоб світ побачив нашу культуру в іншому світлі, глибше зрозумів її цінність.

В найближчі 5 років ми плануємо значно розширити можливості для підтримки нових поколінь митців. Разом з командою фундації ми прагнемо заповнити прогалини в освіті та створити можливості для молодих талантів, зокрема, через освітні програми, стажування та участь у міжнародних проєктах. Важливо руйнувати кордони та відкривати нові горизонти для українських митців.

Ми хочемо, щоб фундація стала платформою, де таланти можуть розвиватися, отримувати підтримку та демонструвати свої досягнення, а також щоб українська культура стала невід’ємною частиною глобального мистецького контексту.

Ви пройшли шлях від представниці міжнародного бренду до засновниці власної фундації, яка діє з позиції цінностей. Як змінювалась ваша роль і внутрішній фокус?

Заснувавши фундацію, я отримала можливість не лише реалізовувати свої ідеї, а й працювати з людьми, які поділяють мої цінності. Внутрішній фокус змістився з комерційного на соціальний та культурний. Тепер я більше зосереджена на підтримці молодих талантів, розвитку творчих ініціатив та розширенні можливостей для українських митців на міжнародній арені. Я прагну створювати простір для розвитку, де важливими є не лише фінансові результати, а й емоційне та культурне збагачення.

Моя роль стала більш орієнтованою на спільноту. Якщо раніше я діяла в рамках корпоративної культури, то зараз маю можливість формувати свою власну культуру, працюючи на підтримку тих, хто хоче змінювати світ через мистецтво. Це великий крок до більш глибокого самовираження і служіння суспільству, де важливі не тільки досягнення, а й вплив на навколишній світ.

Що для вас означає розкіш сьогодні — особисто, не професійно?

Найбільша розкіш для мене сьогодні — це бути поруч з тими, кого люблю. Коли війна змусила нас розлетітися по всьому світу, саме прості моменти поруч із рідними стали справжнім скарбом. Розмови за вечерею, обійми, присутність — усе це набуло зовсім іншої ваги. У світі, де все так нестабільно, найбільша розкіш — це близькість, тепло і відчуття дому в людях, а не в місцях.

The US