«На часі»: сучасне українське мистецтво та його ключові постаті
Кажуть, що мистецтво лікує душу. Щодо українського мистецтва цю метафору хочеться підкорегувати – воно радше створює душу з клаптиків чи то лікує її, коли вона повністю розбита. Так чи інакше, а зараз спостерігаємо справжній бум в суспільстві, викликаний сотнею запитань з приводу сучасного українського мистецтва. Яке воно було на зародженні свого шляху? Яке є зараз і хто стоїть за його формуванням?
Питання про парадигму сучасного українського мистецтва постало тільки в 1990-их роках. Перебування в СРСР перекреслювало будь-які можливості вийти зі своїм мистецтвом в інші країни – «позапартійна» економічна діяльність за межами союзу просто була заборонена. Тож «добивати совок» вирішило об’єднання молодих митців Нової хвилі – і ці десять років часто називають «роками свободи», бо митці у своїх роботах передчували крах союзу, тож діяли виключно за своїми правилами. Роботи були радикальними, перфоманси перехоплювали дух: робилось все для розхитування й так нестабільної системи.
У мистецтві 2000-их найголовнішим був соціально-політичний контекст. Активістські групи типу «РЕП» («Революційний Експериментальний Простір»), харківська «SOSka» крізь призму мистецтва рефлексували на події в суспільстві, зокрема Помаранчевої революції. Наприклад, «РЕП» як угрупування митців неформально зародилось саме у 2004 р.: група художників почали робити вуличні експозиції й показувати своє бачення подій.
Проєкт «Інтервенція» з кричущими лозунгами став спробою заявити про те, що сучасне українське мистецтво – це щось реальне, воно існує і прагне розвиватись. Створення таких груп та проєктів є доволі послідовним, адже тоді ще не було сформованої критики та дискурсу сучасного українського мистецтва. Тож це були об’єднання від художників, для художників і про художників, щоб хоч якось замінити ті системні елементи, яких вкрай не вистачало.
Але як ми добре пам’ятаємо, однією Помаранчевою революцією все не обійшлось – вже через 9 років українці знову вийшли на Майдан. І чималою часткою серед протестувальників були митці, для яких соціум і обговорення його проблем стали навіть певною модою. Творити мистецтво без соціального підґрунтя в ті часи вже було просто неможливо, а фраза «мистецтво заради мистецтва» просто губила свій сенс – за роботою мали стояти глибші контексти, і не лише естетичні.
Та зараз ми знаходимось в стані повномасштабної війни. І як би це сумно не звучало, але тільки після цих подій наш артринок по-справжньому починають визнавати. Правда в тому, що ще декілька років тому якщо на роботі бачили напис «UA», то її ціна падала в декілька разів. Було неписане правило, що сам факт виставлення робіт українських митців в умовному Парижі вже є найвищим ступенем і про гідну оплату роботи в деяких випадках навіть не йшло мови.
Ситуація стрімко змінюється, і від того як довго тема України не полишатиме шпальт іноземних газет залежить сила голосу українських митців. Зараз вони говорять куди більше, влучніше і яскравіше, аніж будь-коли. Але ми ніколи не завоюємо іноземний артринок, якщо не почнемо розвивати його всередині нації. Тож якщо ви давно замислювались над інвестицією чи вам хочеться зберегти щось цінне – саме час звернути увагу на полотна провідних сучасних українських митців, з якими ми Вас познайомимо нижче.
Ольга Штейн-Калиновська
Першочергово Олю знаємо як художницю, яка не боїться гратись з матеріалами, формами та контекстами – але ніколи не заграється, бо робить все з ніжністю та очевидно-неочевидними сенсами. Але, крім того, вона дуже різностороння людина, бо про неї ви точно мали чути як про авторку подкасту «Hi, it`s me Stein», кураторку, власницю спейсу thesteinstudio, реставраторку. Виставки художниці проводились в США, Німеччині, Парижі, але в Україні її виставка вперше відбулась лише нещодавно. У своїй творчості Оля найчастіше звертається до теми релігії та робить це зі справжньою любов’ю.
Нікіта Кадан
Безпрецедентний показ реальності – перші асоціації з творчістю цього митця. Він постійно апелює до сучасних подій, що з незвички спочатку здавалось чимось подекуди небезпечним. Та його творчість про чесність та відвертість зв’язку митця-глядача. Він є одним з членів угрупування «РЕП», тому соціальний контекст постійно знаходиться всередині роботи, а відтак почуття після перегляду його робіт надовго залишаються всередині. У свої творчості Нікіта звертається до інсталяції, графіки, живопису, настінного малюнку. Співпрацює в міждисциплінарних проєктах з архітекторами, правозахисниками та соціологами.
Жанна Кадирова
Ця художниця першою звернулась до теми урбаністики та праці з публічним простором. Її мистецтво нашароване, і тому зрозуміле – от тільки в кожного розкриються свої контексти після знайомства з творчістю Жанни. Часто її проєкти перебувають у принциповій залежності від зовнішнього середовища, цим середовищем є як фізичний простір, так і соціальний контекст (тому й не дивно, що вона також є ініціатором угрупування «РЕП»). Зазвичай мисткиня фокусується на інсталяціях, мозаїках та скульптурах.
Павло Маков
По праву має звання класика сучасного українського мистецтва. Десятки нагород в мистецькій сфері з карколомними назвами звучать феєрично, але не так, як той факт, що його робота «Фонтан виснаження» стала основою українського павільйону на Венеційській бієнале, тій самій, що відбулась за 60 днів після повномасштабного вторгнення, в період тотальної темряви та хаосу та кожного з нас. Традиційно художник працює із папером, натомість цей проєкт об’ємним у тривимірному просторі. Ідеї митця масштабні та ціляться прямо в душу – і зазвичай досягають.
Ксенія Білик
Лише у вересні в мисткині відбулась перша персональна виставка в Україні. І Ксенія має що показати глядачу – попри свою роботу з переважно декоративно-ужитковими техніками типу текстилю, кераміки, гутного скла, вона втілює досить жорсткі образи. Зараз Ксенія у своїх роботах зосереджується на дослідженні конструювання колективної пам’яті та механізмах візуальної пропаганди. Водночас вона не гіперболізує реальність – радше показує її через призму образів, міфів та історій.
Форматорів сучасного українського мистецтва значно більше, і це тільки невеличка частка від тієї неймовірно сильної спільноти, яке попри невідомість розвивається і транслює для нас правду та дає світло. Мистецтво завжди перетинає наше минуле, теперішнє і майбутнє; воно допомагає рефлексувати над нашими станами та переносить крізь призми будь-якого життєвого досвіду. Тож саме час говорити про нього, відшукувати його близькість та допускати у свій внутрішній світ – це питання сьогодні справді актуальне.
Авторка статті: Софія Гук
Прослухати статтю в аудіо форматі
Софія Гук
Я Софія (для друзів – Софі) Я обожнюю культуру, моду та розмови за кавою у вечірньому Києві. Не менш люблю про ці речі писати та відкривати щось нове – тож шукайте мене на діджитал-сторінках THE ÚS 🌾
Додати коментар